Інформація для батьків

Документи, необхідні для вступу:

Ознаки емоційного комфорту дитини під часїї перебування в ДНЗ

Бажання йти до дитячого садка.
Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.
Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточуючих.
Висока комунікабельність дитини.
Висока пізнавальна діяльність та активність.
Активна ігрова діяльність.
Малюнки у світлих тонах.
Стабільність рухової активності – дитина рухлива.
Відсутність проблем з їжею та сном.

Як підготувати дитину до ЗДО

Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок

1. Передусiм слiд органiзувати життя дитини в сiм’ї вiдповiдно до режиму дня, якого дотримуються в дошкiльному закладi. Цим ви значно полегшите малятi процес звикання до ясел.

2. Добре, якщо зацiкавите дитину дитячим садком, выкличете бажання йти туди. Для цього пiд час прогулянок з дитиною покажiть будiвлю дошкiльного закладу, iгровi майданчики, разом поспостерiгайте за грою дiтей, розкажiть про їхне життя у яслах. Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: «Не слухатимешся – вiддам у садок.” Це викличе страх перед дошкiльним закладом, погiршить стан дитини в перiод звикання до незнайомого оточення.

3. Дитина значно легше пристосусться до умов суспiльного виховання, якщо в сiм’ї вона володiє елементарними навичками самостiйностi.
Iнодi, прагнучi зекономити час, батьки поспiшають самi вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в не необхiдних умiнь. Такi дiти, звикнувши до надмiрно опiки, в дошкiльному закладi почуваються безпорадними i самотнiми. Не шкодуйте часу – малятi це дуже знадобиться.

4. Дуже важливо навчити маля гратися. Діти, якi тривало, не вiдволiкаючись, граються iграшками, захоплюються грою i рiдко згадують про розлуку з рiдними, легше звикають до нового оточення.

5. Одна з головних причин труднощiв перших днiв дитини в дошкiльному закладi – недостатнiй досвiд спiлкування з iншими дорослими i дiтьми. Дитина, яка спiлкусться лише з членами своєї родини, боться стороннiх, не вмiє правильно реагувати на їхнi звертання. Опинившись серед дiтей, незнайомих людей, таке маля почувається неспокiйно. Iнодi батьки самi мимоволi формують у дитини негативне ставлення до стороннiх, говорячи: “Не слухатимешся, оцей злий дядько тебе забере”.

6. Значну увагу слiд приділяти розвитку мовлення. Це теж полегшить адаптацiю, дитина зможе висловити своє бажання, повiдомити про потребу за допомогою хоча б одного-двох слiв або вiдповiдаючи на запитання простим “так” чи “нi”, i вихователь зможе допомогти їй.

7. Прагнiть оформити маля в дошкiльний заклад хоч за два-три тижнi до виходу матерi на роботу, щоб можна було поступово збiльшувати тривалiсть перебування дитини у закладi.
Не слiд у перший день залишати дитину до вечора у групi, бо таке тривале перебування в незнайомому оточеннi – велике навантаження для нет. Краще спочатку приводити малюка на прогулянку або ввечерi. коли частина дiтей уже пiшла додому, i педагог зможе придiлити уваги новому вихованцю. Нiколи не виявляйте у присутностi дитини свох переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться вiддавати її до садочка.

Як треба батькам готувати дитину дошкільного віку до відвідування дитячого садка

Не обговорювати при маляті хвилюючі Вас проблеми, пов'язані з дитячим садком.
Заздалегідь довідатися в дільничного лікаря, який тип адаптації можливий у дитини, вчасно прийняти всі міри при незадовільному прогнозі.
Якомога раніше провести оздоровчі заходи, які призначив лікар.
Відправити дитину в дитячий садок лише за умови, що вона здорова.
Не віддавати дитини в дитячий сад у розпалі кризи трьох років.
3аздалегідь довідатися всі нові моменти в режимі дня в дитячому садку й ввести їх у режим дня дитини вдома.
Підвищити роль заходів, що загартовують.
Оформити в дитячий сад за місцем проживання.
Якомога раніше познайомити малюка з дітьми в дитячому саду та з вихователями групи, куди він незабаром прийде.
Намагатися віддати його в групу дитячого саду, де в дитини є знайомі ровесники, з якими він раніше грав удома або у дворі.
Настроїти малюка як можна позитивніше до його надходження в дитячий сад.
Учити дитини будинку всім необхідним навичкам самообслуговування.
Не загрожувати дитині дитячим садом як можливим покаранням.
Готовити дитину до тимчасової розлуки з Вами, дати зрозуміти малюку, що це неминуче тільки тому, що він уже великий.
Не нервувати й не показувати свою тривогу напередодні надходження дитини в дитячий сад.
Планувати свою відпустка так, щоб Ви могли перший час не залишати дитину на цілий день у дитячому садку.
Увесь час пояснювати малюку, що він для Вас, як і колись є ЛЮБИМИМ.
Налаштовувати дитину на позитивне відношення до дитячого саду, що це дуже здорово, що вона доросла до саду й стала такою дорослою.

Адаптація

Адаптація – складний процес пристосування організму до оточення, що проходить на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Дитина приходить у ДНЗ, адаптація його до умов дитячого садку протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх його систем і відносин з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності й нерідко позначається на здоров’ї дитини.

Проблема адаптації – це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять в дитсадок саме в цьому віці. Найчастіше, проблеми адаптації, пов’язані з невідповідністю особливостей нових вимог характеристикам дітей групи за різними показниками, наприклад по випередженню рівня розвитку пізнавальної сфери й відставанню в сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок і навпаки.

Мають місце ситуації тривалої адаптації дітей до дитячого садку в силу невідповідності харчування в ДНЗ особливостям домашньої кухні родини малюка. Проблема адаптації до ДНЗ в старшому дошкільному віці – це одиничні випадки, тому більшою мірою психолог концентрує свою діяльність на оптимізації процесу адаптації дітей переддошкільного віку.

Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо.

Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2-3 років стає досить усталеним.

Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями.

У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.

Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:

вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10—11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя)
стан здоров’я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації)
індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи)
рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу)
досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми)

Батькам варто розповісти педагогу про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості, адже адаптація до нових умов включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин.

Для малюка дитячий садок — це новий, ще невідомий простір, нове оточення і нові стосунки; потрапивши сюди, дитина змушена до всього пристосовуватися. Для того, щоб сформувалися механізми саморегуляції, які дозволять малюку пристосуватися до нових умов, дитині потрібно відчувати себе захищеною.

Добре, коли малюк починає відвідувати дитячий садок на початку нового навчального року, тобто у серпні-вересні. Поперше, влітку майже всі діти оздоровлюються: проводять багато часу на свіжому повітрі в селі чи біля моря. Повітря, сонце, вода, фізична активність і вітаміни підвищують запас міцності дитячого організму, що дозволяє легше подолати майбутні випробування в період адаптації.

По-друге, у вересні ще досить тепло, багато овочів і фруктів. Час негожої погоди, мокрого взуття й осінніх застуд ще не настав: є шанс, що малюк встигне пристосуватися до нового способу життя перед тим, як оточуючі почнуть чхати і хворіти. Тож в інтересах здоров’я дитини батькам варто планувати початок відвідування дитячого закладу саме на кінець серпня — початок вересня.

Є різні думки з приводу того, в якому віці дитині краще починати відвідувати ДНЗ. Досвід роботи та спостереження вихователів та психологів дає можливість стверджувати: оптимальний вік початку відвідування дитячого садка 2,5-3 роки. Як правило, це пов’язане з тим, що діти, яким ще не виповнилося двох років, не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися, користуватися туалетом тощо.

До того ж вони у дитсадку частіше хворіють, адже що молодша дитина, то слабша її імунна система. Крім того, науковці довели, що саме у 2,5—3 роки збільшується витривалість клітин кори головного мозку та здатність до концентрації нервового збудження. Тому малюк у цьому віці вже може довше зосереджуватися на одному виді діяльності (завданні або грі) і менше стомлюється, готовий бути бадьорим і активним усі 6—7 годин, до й після денного сну. Доречно зазначити, що в малюка вже є потреба й можливість присвятити цей час спілкуванню не тільки з батьками, але й з іншими дорослими людьми або дітьми.

Ступені адаптації

Залежно від тривалості адаптаційного періоду та поведінки дитини можна виділити різні ступені адаптації малюка до дошкільного закладу.

Легка (фізіологічна, природна) адаптація — поведінка дитини нормалізується протягом 10—15 днів. Дитина вливається в новий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли йде в дитячий садок. Такі діти, як правило, рідко хворіють, хоча в період адаптації «зриви» все ж таки можливі.

Середня адаптація— поведінка дитини нормалізується протягом 15—30 днів. Малюк худне, хворіє, але не важко, без ускладнень; більш-менш терпимо переносить «походи» в дитячий садок, плаче під час прощання з мамою та інколи протягом дня.

Як правило, у цей час захворювань уникнути не вдається.

Важка патологічна адаптація— триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, аж до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви й вередування, істерики. Крім того малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов’язана з небажанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі відчувають себе невпевнено, майже ні з ким не граються.

Підготовка дітей до навчання в школі

Підготовка дітей до навчання в школі – фундамент для майбутньої успішності. Це відповідальний період в житті не тільки дитини, але і кожного з батьків. Початкова школа є переломним моментом на шляху становлення маленької особистості. Змінюється режим і ритм життя, з’являється відповідальність за свої дії, маленькі, але перші обов’язки. Все це в цілому викликає стрес у дитини, і те, як він з ним впорається, багато в чому залежить від правильної підготовки.

Що передбачає готовність до школи?

Підготовка дитини до школи складається з трьох компонентів:

соціальна — вміння адаптуватися в соціумі
інтелектуальна — базові навички читання, письма, підрахунку
емоційна — готовність дитини бути самостійним і відповідальним

У більшості випадків тестується тільки інтелектуальна складова. Комунікативний навичок, а також емоційна готовність залишаються «за бортом». Однак психологи не втомлюються повторювати, що саме соціальна «зрілість» дошкільника обіцяє йому успіх в навчанні. Щоб діти успішно «гризли граніт науки», їм повинно бути в школі емоційно комфортно. Головна мета початкової школи – навчити дітей рахувати, писати і читати. Виникає логічне запитання: навіщо тоді всьму цьому вчити дитину до 1 класу? Як кажуть педагоги, базові навички складають необхідну основу для їх успішного оволодіння. Не секрет, що різним дітям для запам’ятовування одного і того ж матеріалу потрібен різний час. Шкільна програма орієнтована на середній рівень. Щоб всі дітки вкладалися в заданий темп, необхідна дошкільна підготовка.

Наступна складова – вміння дитини спілкуватися, висловлювати свої думки, контактувати з соціумом. Психологи таку підготовку ставлять на перше місце. Малюк, який вміє писати і читати, але погано адаптується в колективі, завжди буде «білою вороною». Ось чому важливо, щоб до школи діти відвідували садки, центри розвитку або гуртки. Тільки перебуваючи в колективі, дитина вчиться вибудовувати відносини і отримує необхідні комунікативні навички.

Рекомендації батькам щодо адаптації дітей до вимушеного переселення

1. МІСЦЕ І ПРАВИЛА

Важливо, щоб батьки ознайомили з новим місцем перебування, пояснили тутешні правила: «Ми зараз не вдома, ми живемо в родичів. Тут свої правила, свої традиції, своє життя. Нам знадобиться час, щоб звикнути до цього.

Слід обговорити з дитиною, як будуть проходити її дні, чим вона може займатися, де буде гратися, де може усамітнитися, куди їй можна ходити, а вати їжу., ні, пояснити їй правила безпеки. У поселенні необхідно показати дитині туалет, пункт, де вона може отримувати їжу тощо.
Важливо попередити дитину, що вона завжди може запитати про те, чого не знає, розповісти, де вона може отримувати необхідну інформацію.

2. ДБАЙЛИВІ ЗАСТУПНИКИ

Розкажіть дитині до кого вона може звернутися із запитаннями. На долю батьків випадає безліч турбот, що забирають чимало часу й сил, тож іноді вони не здатні фізично відповісти на всі запитання дитини, обійняти її, усміхнутися ій, поговорити про справи. Тому треба розповісти дитині. До кого вона ще може звернутися. У поселенні таким «заступником» може бути сусід, координатор, вахтер, у родичів – самі родичі і їхні сусіди.
Поясніть дитині, що ставити запитання дорослому, який може відповісти, це нормально: «Якщо в тебе виникли запитання, якщо ти чогось потребуєш або чимось переймаєшся, ти можеш поговорити про це зі мною, а якщо мене немає поруч, то завжди є інші дорослі, які також можуть тобі допомогти». Дитина повинна отримати доступ до різних джерел інформації і піклування. Це можуть бути фахівці, наприклад психологи, арт – терапевти, соціальні працівники, волонтери.

3.РИТУАЛИ

Домашня рутина – найкращий антистрес. Дуже важливо зберегти на новому місці повсякденні ритуали з минулого життя. Якщо в родині було заведено щось робити щодня, варто продовжувати це робити. Це створює почуття безпеки.
Робіть те, що любили робити завжди. Якщо читали казку на ніч, то обов’язково читайте й тепер, якщо вранці дивились якусь передачу або мультик, то продовжуйте це дивитися. Це повертає впевненість і батькам і дитині.

4.РЕЧІ І ЗВ’ЯЗОК

Не треба дратуватися через численні запитання і вередування дитини. Дитині дуже важко пережити розлуку з батьками. Якщо мама не завжди може бути поруч, дитина не хоче відпускати маму, плаче, вередує. Це нормальна регресивна поведінка. У кризовій ситуації діти стають більш нав’язливими, таким чином вони чіпляються за стабільний об’єкт Так дитина намагається впоратися зі стресом і пережити важкі емоції.
Дайте дитині речі, які вона любить і які нагадують їй про батьків. Необхідно, щоб у дитини були її улюблені іграшки, книжки, пристрої, ігри, її улюблені речі,причому саме з попереднього життя, а не нові.
Дитині важливо зберігати зв’язок, коли мами немає поруч. Дитина повинна знати, як зв’язатися з мамою: це може бути телефонний дзвінок або СМС.

5.ТІЛЕСНИЙ І ВІЗУАЛЬНИЙ КОНТАКТИ

Погляд батьків має бути зацікавленим. Батьки, обтяжені несподіваними турботами, часто дивляться на своїх дітей неуважно, побіжно. Такий погляд не підтримує емоційний зв’язок. Необхідно знаходити час і сили, щоб подивитися в очі дитині,а ніби заглянути в її душу, і отримати відповідь на свій погляд. Таким поглядом, Ви повідомити дитині: «Я поруч, я тебе розумію, тобі зараз важко, я готовий тобі допомогти».
Важливо також підтримувати тілесний контакт із дитиною: потримати її за плечі, погладити по голові, посадити на коліна.
Будьте відкритими й доступними. Дитина повинна знати, що завжди може прийти, пригорнутися, обійняти.

6.ФІЗИЧНІ ПОТРЕБИ

Дуже важливо, щоб дитина могла вільно задовольняти свої первинні фізичні потреби: завжди могла вільно задовольняти свої первинні фізичні потреби: завжди могла попити води, поїсти, коли захоче, вживати продукти, що легко перетравлюються. Не треба боятися балувати дитину, навіть потурати якимось її слабостям. Якщо вона любить млинці, нехай їх їсть.

7.ФІЗИЧНІ ПОТРЕБИ

І батьки, і діти, і всі люди, які оточують вимушених переселенців, повинні пам’ятати, що біженці опинилися в ненормальній ситуації. Вони переживають потужні руйнівні емоції: злість, страх, відчай. І тому їхні реакції можуть видатися ненормальними. Батьки можуть зриватися на крик, замикатися в собі, або дратуватися. Крик і хвилювання – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Щоб дитина не лякалась цього, треба, щоб мама казала дитині, що вона хвилюється. Якщо мама говоритиме про свої складні почуття, то й дитина не боятиметься виражати свої емоції. У період життєвих проблем не слід боятися розмовляти з дитиною відверто.

Інформація для батьків