Що таке реакція манту?

Реакція Манту – це реакція організму на введення туберкуліну. У місці
введення препарату в шкіру виникає специфічне запалення, викликане
інфільтрацією Т-лімфоцитами – специфічними клітками крові, відповідальними за клітинний імунітет (на відміну від антитільної імунної відповіді, при якій основну роль грають білки-антитіла). Фрагменти мікобактерій як би притягають до себе лімфоцити з кровоносних судин шкіри, що пролягають поблизу. Але в гру вступають не всі Т-лімфоцити, а тільки ті, що вже повністю або частково «знайомі» з паличкою Коха.

Якщо організм вже мав шанс «познайомиться» із справжньою мікобактерією туберкульозу, то таких лімфоцитів буде більше, запалення інтенсивніше, а реакція буде «позитивною» (є інфікування паличкою Коха). Природно, позитивна реакція означає, що запалення перевищує таке, що викликається самим уколом і якийсь діагностичний поріг. Вимірюючи лінійкою діаметр папули (запальної «бляшки» або «ґудзичка») можна оцінити напруженість імунітету до туберкульозної палички.

Строго кажучи, реакція організму на туберкулін є одним з різновидів
алергії (бо туберкулін сам по собі не є повноцінним антигеном, але скоріше
алергеном). Саме тому наявні алергічні захворювання можуть впливати на
результат проби Манту.

Вище представлений декілька спрощений біологічний механізм реакції
Манту. Слід пам’ятати, що на результат реакції можуть впливати, крім наявних алергічних захворювань, недавно перенесені інфекції, хронічна патологія, імунітет до нетуберкульозних мікобактерій, вік. Не останню роль грають і інші супутні чинники – фаза менструального циклу у дівчат; індивідуальні характеристики чутливості шкіри; збалансованість живлення дитини і ін.

Виражену дію на результати масової туберкулінодіагностіки надають
несприятливі екологічні чинники: підвищений радіаційний фон, наявність
шкідливих викидів хімічних виробництв і т.д. На результати
туберкулінодіагностіки також можуть впливати різні порушення в методиці її
проведення: транспортуванні і зберіганні туберкуліну, при застосуванні
нестандартного і неякісного інструментарію, при погрішностях в техніці
постановки і читання реакцій Манту.

З урахуванням вищеперелічених чинників, в ізольованому вигляді, сама по
собі позитивна реакція Манту не є 100% доказом інфікування туберкульозом.
Для підтвердження діагнозу потрібно провести ряд інших досліджень –
виключення зв’язку з вакцинацією БЦЖ, флюорографію грудної клітки,
мікробіологічний посів мокроти і ряд інших. У свою чергу негативний
результат не дає 100% гарантії відсутності в організмі палички Коха.

НАВІЩО ПОТРІБНА ПРОБА МАНТУ?

Вірніше так, а чи потрібна проба Манту взагалі? Із цього приводу ВІЗ
відповідає ствердно – так, для країн з високою актуальністю туберкульозу
(саме такими є Росія і більшість країн СНД зараз) ця проба є одним з дієвих
заходів контролю інфекції. Навіть у тих країнах, де актуальність
туберкульозу  невелика,  наприклад  в  США  і  Франції,  проба Манту

застосовується досить активно – для виявлення інфікованих туберкульозом в
групах високого ризику.
Реакція (проба) Манту потрібна для:

• виявлення первинно-інфікованих, тобто тих, у кого вперше виявлений факт інфікування туберкульозною паличкою;
• виявлення інфікованих більш за один рік з гиперергичеськімі реакціями на туберкулін;
• інфікованих більш за один рік із збільшенням інфільтрату на 6 мм і більш;
• діагности туберкульозу у осіб, які інфіковані паличкою Коха, але
• не проявляють, в даний момент, симптомів захворювання; підтвердження діагнозу туберкульозу;
• відбору контингентів дітей, що підлягають ревакцинації проти туберкульозу.

Відбір дітей і підлітків для ревакцинації проводиться за наслідками проби
Манту в 6-7 і в 14-15 років. У районах, де епідеміологічна обстановка по
туберкульозу є неблагополучною, ревакцинація
проводиться в 6-7, 11-12 і 16-17 років.

РЕАКЦІЯ МАНТУ І ЩЕПЛЕННЯ

З огляду на те, що імунітет, що виробляється в результаті щеплень, може
вплинути на результат проби Манту, її постановка не повинні проводитися в
один день з якими б то не було щепленнями. Інакше збільшується ризик
неправдиво-позитивних реакцій.

В той же час, відразу після оцінки результатів проби, того ж дня або
пізніше, щеплення можуть проводитися без обмежень.

Якщо щеплення проводяться до постановки проби, то для виключення
взаємовпливу інтервал між введенням інактивованих (убитих) вакцин, таких
як проти грипу, дифтерії і правця і т.п., і постановкою реакції Манту повинен
складати не меншого 4 тижнів. Це в рівній мірі стосується і введення
сироваток і імуноглобулінів. У разі прводення щеплень живими вакцинами
(кір, паротит, краснуха, ОПВ і т.п.) цей інтервал бажано збільшити до 6
тижнів.

ЯК СТАВИТЬСЯ ПРОБА МАНТУ?

Спеціальним туберкуліновим шприцом внутрішньошкірно (середня
третина внутрішньої поверхні передпліччя) вводиться туберкулін в
перерахунку 2 туберкульозних одиниці (ТО). Об’єм дози, що вводиться,
складає 0,1 мл. Голка вводиться зрізом вгору, на глибину достатню для того,
щоб випускний отвір повністю занурився в шкіру. Для того, щоб упевнитися
в тому, що голка не проникла під шкіру і забезпечити саме внутрішньо-
шкірне введення, голку трохи підводять, натягуючи шкірний покрив. Після
введення туберкуліну утворюється специфічне вибухання верхнього шару
шкіри відоміше як «ґудзичок».

ЯК ДОГЛЯДАТИ ЗА «ҐУДЗИЧКОМ»?

Найпростіша відповідь – ніяк. В усякому разі, до моменту оцінки
результатів. Не треба мазати місце постановки проби зеленкою, перекисом.
Не потрібно заклеювати ранку лейкопластирем – під ним шкіра може потіти.
Не допускайте того, щоб дитина розчісувала «ґудзичок». Пам’ятаєте, що
неправильний догляд за місцем введення туберкуліну може вплинути на
результат проби, а це не потрібно ні пацієнтові, ні лікареві.

Після оцінки результатів, якщо утворився гнійник або виразка, її можна
обробляти як будь-яку іншу ранку, із застосуванням всіх традиційних
засобів.

ЯК ОЦІНЮЮТЬСЯ РЕЗУЛЬТАТИ?

«Неважливо як проголосували, важливо, як підрахували» – авторство цій
розхожого вислову про вибори приписують Сталіну. Не можна не погодитися
з вождем – найголовніше в пробі Манту це не постановка, а оцінка її
результатів, а ще важливіше – висновки з результату оцінки проби.

Після введення туберкуліну, на 2-3 день утворюється специфічне
ущільнення шкіри – т.з. «папула» (інфільтрат, ущільнення). На вигляд це
округла ділянка шкіри, що небагато підноситься над шкірою. При легкому
натисненні на нього прозорою лінійкою (або якщо натиснути і відпустити
пальцем) він повинен злегка побіліти. На відміну від простого почервоніння,
на дотик (хоча це не завжди можна уловити пальцями) папула відрізняється
від навколишньої шкіри своєю консистенцією – вона щільніша.

З погляду анатомії, ця папула є результатом свого роду насичення шкіри
клітками, а саме лімфоцитами, сенсибілізірованнимі (тобто чутливими) до
палички Коха. Природно, що чим більше в організмі лімфоцитів, що
«знають» про мікобактерію, тим більше буде інфільтрат (папула).
Розмір папули вимірюють при достатньому освітленні прозорою (з тим, щоб
був видний максимальний діаметр інфільтрату) лінійкою на 3 день (через 48-
72 годин) після введення туберкуліну. Лінійка повинна розташовуватися
поперечного до подовжньої осі передпліччя. Не допускається застосовувати
для вимірювання термометр і інші «підручні матеріали» на зразок
міліметрівки і саморобних лінійок з рентгенівської плівки. Вимірюється
тільки розмір ущільнення. Почервоніння навколо ущільнення не є ознакою
імунітету до туберкульозу або інфікованості, проте воно реєструється, коли
немає папули.

Існує декілька «версій» постановки і оцінки результатів проби Манту.
Строго кажучи, туберкулін можна вводити декількома способами – накожно
(реакція Пірке), внутрішкірно (звичайна Манту) і за допомогою пластикових
апплікаторов, на загострених кінцях яких наноситься туберкулін (на додаток
можуть наноситися інші речовини для одночасної постановки інших проб).

Ми зупинимося на двох підходах до оцінки результатів – російському і
американському. Слід відразу підкреслити, що крім методів оцінки
відрізняються і методи постановки. Так у вітчизняній практиці пробу Манту
ставлять з 2 ТД тоді як в СІЛА ставлять пробу з 5 ТО Американський метод
оцінки відрізняється обліком ступеня ризику інфікування туберкульозом
даного пацієнта, залежно від цього трактуючи і розмір інфільтрату.